Подолання бiдності. Реалізація цілі

Частка населення в Україні, яке кваліфікується як бідне за міжнародним критерієм вартості споживання для країн Центральної та Східної Європи і СНД (нижче 4,30 доларів США за паритетом купівельної спроможності), протягом 2001-07 років знизилась і становила в 2007 році 3,5. В 2008 році Світовим Банком здійснено перехід від критерію 4,30 дол. США до 5,05 дол. США. За цим критерієм обчислення в 2008 році 3,8% населення України вважалося "за межею бідності".

Проте, офіційні дані Міністерства праці та Державного комітету статистики не в повній мірі спроможні врахувати всю сукупність злиденних прошарків суспільства, що в умовах України означає не тільки реальний низький середньодушовий дохід. Мова йде про зону знедолених: безпритульних дорослих та дітей, самотніх людей похилого віку, сімей, що потерпають від алкогольної залежності її членів тощо. Щодо кількісних та якісних показників крайніх форм бідності офіційних статистичних даних немає. Однак про те, що ці ганебні явища поширюються, свідчать непрямі докази, зокрема нестача притулків та інтернатів для тих, хто потребує допомоги, зростання кількості хворих на алкоголізм, в тому числі жінок та дітей.

На сучасному етапі розвитку завдання подолання бідності є найважливішим для України. Основної уваги потребують питання бідності працюючого населення та поляризації доходів, тобто збільшення розриву між бідними та багатими прошарками населення. Ключовою проблемою політики доходів залишається досягнення суспільно прийнятного рівня, структури, диференціації доходів від трудової діяльності, передусім заробітної плати.

Реальна заробітна плата штатних працівників в 2008 році проти 2007 року зросла на 6,3% (для порівняння: за 2006 рік проти 2005 року зросла на 18,3 відсотка), реальні наявні доходи населення, визначені з урахуванням цінового фактору — на 9,6% (на 16,1% у 2006 р.). Витрати населення у січні–грудні 2006 року порівняно з аналогічним періодом попереднього року збільшились на 31,3% а за аналогічний період 2008 року - на 37,4%. Наявний доход у розрахунку на одну особу в 2008 році становив 13 784 грн проти 10 098 грн в попередньому році (в 2006 році -- 7745 грн. проти 5908 грн. в 2005 році). Це відбулось під впливом державного регулювання мінімальних державних соціальних гарантій (заробітної плати, пенсії за віком), збільшення пенсій окремим категоріям громадян, стимулювання підприємницької діяльності та зростання зайнятості.

В структурі доходів населення частка заробітної плати за останні вісім років практично не зазнала змін (43%). Проте, частка соціальної допомоги (39,2%) залишається високою, що свідчить про досить тісну залежність доходів населення від соціальних трансфертів.

До останнього часу Україні не вдалося досягнути більшості із запланованих стратегічних завдань у сфері підвищення рівня життя населення. Зокрема, це стосується питання реального механізму забезпечення першочерговості виплати заробітної плати, наближення мінімальної зарплати до прожиткового мінімуму, збільшення заробітної плати працівників бюджетної сфери, встановлення майнової відповідальності за невиплату зарплати, збільшення частки оплати праці в собівартості продукції, контролю за споживчими цінами тощо.

Основною ознакою «української бідності» є те, що в нашій країні існує проблема бідності серед працюючих. Загалом, більше чверті працюючого населення 23,7% в 2007 році (50,8% в 2005 році) мали сукупні середньодушові доходи нижчі за прожитковий мінімум.

Практично не змінилися пропорції диференціації заробітної плати в залежності від галузі економіки. В категорії низькооплачуваних залишилися працівники соціальної сфери, зокрема заробітна плата медиків та працівників соціальної допомоги була в 2008 році в 1,7 рази (в 2006 році в 1,6 разів) нижче за рівень, що в середньому склався по промисловості.

Рівень нарахованої заробітної плати у сільському господарстві нижчий, ніж у промисловості в 1,9 рази (в 2,2 рази - 2006 р). Зростання рівня оплати праці у багатьох випадках гальмується монопольним становищем роботодавців в селі, що дозволяє їм встановлювати рівень оплати праці на межі відтворення робочої сили. Значний вплив на формування нерівності продовжує здійснювати тіньова економічна діяльність, проте поступову детінізацію доходів населення слід визнати знаковою тенденцією. Якщо у 2001 році доходи перевищували витрати серед 20% найбідніших громадян, а з 2002 року поширилась ще на 20% населення, то за результатами 2005 року понад 60% населення при обстеженні показували доходи, більші за витрати. Власне, істотним залишається перевищення витрат над доходами тільки серед 12-15% найбільш забезпечених верств.

Характерною ознакою розподілу населення за рівнем доходів є концентрація основної частини населення в групі з низькими доходами і все більший розрив між багатими та бідними. Лише за офіційними даними, протягом 2004-2005 років сукупні витрати 10% найбагатших громадян України перевищують витрати 10% громадян із найнижчими доходами у 6,9 разів (децильний коефіцієнт фондів). Значне підвищення доходів населення у 2005 році шляхом підвищення мінімальної заробітної плати та різноманітних соціальних виплат збільшило середні місячні витрати населення та дещо знизило розрив між доходами (в 2007 році - 5,2 разів).

У 2008 році стрімкими темпами зросло вартісне значення межі бідності. У 2008 році межа бідності, визначена за відносним критерієм (75% медіанного рівня сукупних еквівалентних витрат), досягла рівня 778 гривень в середньому на місяць (365 гривень у 2005 році) і збільшилась у порівнянні з попереднім роком, на 252 гривні або на 48 відсотків. Рівень бідності знизився в 2008 році до 27,0% (в 2007 році - 27,3%).